| Цитаты | Все небо затянуто дымом,
И чайки кричат над водой.
А палуба "Красного Крыма"
Нам надолго стала землей.
Над берегом солнце вставало,
Играло на желтой скале.
Лежали враги где попало
Вповалку на крымской земле.
Рассеялось облако дыма,
И флаги на мачты взвились.
На палубе "Красного Крыма"
Победу играет горнист.
А где-то в родимой сторонке,
Где к морю стремиться река,
Вдали тосковала девчонка
И звала к себе моряка.
"Не плач, не грусти, дорогая,
Еще повстречаюсь с тобой,
Когда нам горнист проигарет
На палубе нашей "отбой".
Пока же сквозь вихри и дымы
Уходят гвардейцы в поход
Под вымпелом "Красного Крыма"
По Черному морю вперед!"
(А. Софронов "На палубе "Красного Крыма"" )
|
|
В категории объявлений: 7
Показано объявлений: 1-7 |
|
Сортировать по:
Названию
Трагедия моя кончена, я перечел ее вслух, один, и бил в ладоши и кричал: "Ай-да Пушкин! Ай-да сукин сын!" (Пушкин в письме Вяземскому о трагедии "Борис Годунов") |
Без эмоций нет художественного произведения. (Антокольский) |
Пушкин прекрасно знал, что он гениален. Но у него было достаточно ума и осторожности, чтобы никому об этом не говорить. Люди еще не доросли до того, чтобы спокойно принимать такого рода заявления (Александр Грин) |
Проникнути заради істини в незнане, видобути з нього уроки для сучасників - це і є завдання історчного роману, що розвиває дух і поетику народних уявлень. Нічого не відомо про творця Софії, і цей образ треба було видобути з його праці, намагався вгадати психологію творця. Пишучи історичний роман, ти вихоплюєш з мороку забуття окремі слова, жести, риси обличчя, постаті, образи людей або лише їх тіні. Та і це вже багато в нашому впертому і безнадійному змаганні з вічністю.
Романіст має право піти шляхом припущення. Література тим і приваблива, що в ній все можна вигадати, окрім психології. (Павло Загребельний про роман "Диво") |
Над вымыслом слезами обольюсь. (вислів Пушкіна, який для Загребельного став життєвим кредо) |
Справжнім письменником є той, хто є творцем нових характерів, які зосереджуюсь у собі велич духу людства. (П. Загребельний) |
Я радий, що мене не вбито на війні і я дожив до цих днів, щоб прочитати цю людяну книжку. (П. Загребельний про "Дикий мед" Первомайського) |
|
|